За новим законом вже стартували чотири процедури реструктуризації боргів
З моменту старту роботи Секретаріату, створеного відповідно до закону "Про фінансової реструктуризації", на розгляді знаходяться вже чотири справи. Ми спостерігаємо великий інтерес банків і бізнесу до процедури фінансової реструктуризації. Однак, як це буває з будь-яким новим явищем, уже зародилося багато міфів і суб'єктивних тлумачень.
Закон "Про фінансової реструктуризації" дає кредиторам і позичальникам можливість реструктурувати свої кредитні угоди з допомогою добровільної позасудової процедури. Але мало хто розуміє загальну ідеологію закону і той зміст, який закладали в нього розробники.
Навіщо потрібен закон "Про фінансову реструктуризацію"? Економіка зараз знаходиться на етапі, коли потрібні рішучі зміни, спрямовані на поліпшення умов і можливостей ведення бізнесу. Один з найважливіших невирішених питань на сьогодні - обмежений доступ до фінансування. Більшою мірою з цією проблемою стикається саме малий і середній бізнес. Похідна цієї глобальної проблеми - величезний портфель поганих кредитів. За офіційними даними на їх частку припадає 56,6% від загального портфеля банків, хоча деякі скептики переконані, що їх частина значно більше і може досягати 70%.
Особливо гостро це питання стоїть перед держбанками, які до введення в дію закону про фінансову реструктуризацію, мали досить обмежені можливості для взаємодії зі своїми клієнтами. У них не було певних відпрацьованих компромісів для виходу з потенційно небезпечного становища. В результаті, безнадійні кредити склали 71,43% в портфелях держбанків. Невідомо, чи всі погані кредити об'єктивно ідентифіковані банками. Звідси і виникає дисбаланс в офіційних даних і оцінках учасників ринку щодо реальних обсягів поганих кредитів.
Якщо причини виникнення закону зрозумілі, то з методикою його взаємодії із загальним правовим і фінансовим простором України виникають набагато більші сумніви. Це пов'язано з його дійсно реформаторської концепцією. Йдеться про використання медіативного підходу (принципу доброї волі), який покладено в основу закону. У західних економіках останніх років медіація в юридичній та фінансовій сфері - досить популярний і ефективний інструмент. Для них поширення подібного підходу більш природно, оскільки обумовлено історією развтия правової системи.
В Україні, як відомо, діє правова система, заснована на нормативних актах (романо-германська). По суті, основна відмінність нашої системи лежить в спробі описати всі можливі ситуації в окремому нормативному акті в класичному форматі "гіпотези, диспозиції і санкції". У цього підходу багато переваг, проте він малоефективний в сфері регулювання господарських відносин. І особливо тоді, коли загальний рівень довіри до судової системи, на жаль, суттєво підірваний.
Недавні соціологічні дослідження показують, в Україні рекордно знизився рівень довіри населення до фінансових установ. 77% українців не довіряють банкам, з них 47,4% не довіряють абсолютно. Відверто кажучи, довіра до всіх ключових адміністративних інститутів зараз знаходиться на схожому рівні, хоча і має позитивну динаміку. Саме тому закон "Про фінансову реструктуризацію" став одним з перших законів України, де основний акцент робиться на принципі добровільності і повної прозорості процесу.
Чи може добровільна сутність процедури фінансової реструктуризації привести до її неконтрольованості і безвідповідальності сторін? Медіація в будь-якої фінансової та юридичної процедури абсолютно не означає відсутність контролю. Навпаки, даний підхід вважається більш ефективним саме завдяки тому, що на всіх етапах прийняття рішень потрібно повна згода і прозорість дій сторін. При цьому в законі "Про фінансової реструктуризації" передбачений цілком конкретний контроль і відповідальність за виконання цих добровільних домовленостей сторін в рамках процедури. Зокрема, штрафи і санкції за невиконання взятих у рамках процедури зобов'язань, як для боржника, так і для залучених кредиторів.
Для забезпечення балансу інтересів усіх сторін введено поняття мораторію на дії проти боржника протягом процедури фінансової реструктуризації (до підписання плану реструктуризації). Тобто, впроваджений цілий комплекс юридично оформлених факторів, які забезпечать виконання домовленостей, досягнутих в рамках добровільної процедури. І саме такий підхід, на мою думку, забезпечить довіру до процедури в цілому і дотримання виконання домовленостей в її рамках.
Якщо процедура добровільна, чому в ній існує виконавчий орган (Секретаріат) і чи може він впливати на хід процедури? Секретаріат забезпечує дотримання часових і формальних норм проведення процедури. Секретаріат ніяк не втручається в саму процедуру і переговори між сторонами. Тобто, діяльність Секретаріату забезпечує оформлення добровільного бажання боржника і залучених кредиторів швидко досягти згоди і підписати план реструктуризації. Ніяких інших контролюючих функцій Секретаріат або інші особи в рамках процедури не виконують. Більш того, Секретаріат - це не персоніфікована сутність в даній процедурі. Краще сказати, що він виступає в ролі незалежного медіатора в кожному окремому справі про реструктуризацію. Адже процедура фінансової реструктуризації максимально прозора і добровільна на всіх її етапах.
Стаття опублікована на liga.net
Андрій Боровик,
Заступник глави Секретаріату,
створеного для виконання Закону "Про фінансової реструктуризації"